Свіжовичавлений сік — це ліки
Свіжовичавлений яблучний сік має особливі оздоровлювально-лікувальні властивості. Він чудово тонізує увесь організм, активізує діяльність нирок, запобігає утворенню ниркових камінців, ліквідує запальні явища в сечовому міхурі. Яблучний сік має виражені сечогінні та жовчогінні властивості. У разі камінців у жовчному міхурі (якщо вони не великого розміру) рекомендують 3 дні пити яблучний сік: о 8 годині ранку — 1 склянку, о 10 годині і далі кожні 2 години (останній раз о 20 годині вечора) — по 2 склянки. Якщо в ці дні не буде випорожнень, то слід на ніч випити півсклянки відвару послаблювальних трав або зробити клізму. На третій день увечері слід прийняти гарячу ванну без мила і рясно пропотіти.
У боротьбі з закрепами рекомендують тричі на день вживати по 1 склянці яблучного соку за 15—20 хвилин до їжі. Цей засіб допоможе позбутися й мігрені.
Яблучний сік добре зміцнює серцево-судинну систему і корисний для людей розумової праці.

Правила вживання яблук
Ось тільки й цю природну пігулку теж слід правильно приймати. Тоді отримаєте максимум користі. Наприклад, не зрізайте шкірочку яблука, саме в ній зберігаються основні корисні речовини.
Крім того, слід визначити, які сорти яблук підходять для вашого організму: кислі чи солодкі.
Кислі та кисло-солодкі сорти слід вживати людям, які хворіють на гастрити, коліти, дискинезію жовчних шляхів з пониженою кислотністю шлункового соку, оскільки вони стимулюють його виділення.
Кислі та кисло-солодкі яблука корисні й у разі застуди — вітаміну С в них більше, навіть ніж у цитрусових. У солодких сортах — його менше. Але це не означає, що вони не корисні.
Солодкі яблука рекомендують за підвищеної кислотності, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, анемії, хвороб серця. У разі гострих та хронічних колітів легкої та середньої тяжкості призначають потерті солодкі яблука по 1,5—2 кілограми на день. Їх слід з’їсти за 5—6 прийомів протягом двох днів. Потерту яблучну кашку вживати одразу після приготування, бо вона швидко кисне й чорніє.

Яблуко знищить зайві кілограми
Яблука допоможуть позбутися й зайвих кілограмів. Вони самі по собі низькокалорійні, крім того, не дають повністю засвоюватися жирам. Тож, якщо хочете схуднути — влаштовуйте розвантажувальні яблучні дні. Раз на тиждень впродовж дня з’їдайте півтора-два кілограми яблук. Насамперед оберіть сорт, що смакує вам найбільше. Така дієта виведе з організму шлаки й нормалізує обмін речовин. Тож зайві кілограми з’являться нескоро.
За ожиріння корисна суміш соків: 100 мл яблучного, 50 мл динного, 1 чайна ложка томатного і 2 столові ложки лимонного соку.
При недокрів`ї їжте запечені з цвяхами яблука. А ще вони допомагають скинути зайву вагу і очистити організм.

Капуста городня білокачанна

Відомий натураліст Карл Лінней зробив родову назву цієї рослини, що дав, у свою чергу, ім'я цілій ботанічному сімейства, від кельтського слова bresis - капуста, а видове - від латинського oleraceus - городній. Латинська назва, що позначає цю різновид, походить від caput - голова й послужило основою для слова "капуста".

Непереборне пристрасть до білокачанної капусті носить загадковий характер, тоді як у всьому світі вже визнали той незаперечний факт, що її найближчі родичі - червонокачанна і савойська капуста, як, втім, і всі інші різновиди, за змістом корисних речовин стоять на більш високому рівні. Можливо, вся справа у смаку і в традиції.

Червонокачанна капуста.

Є різновидом білокачанної капусти. Відрізняється червоно-фіолетовим забарвленням листя, обумовленої що містяться в клітинному соку антоціанів, і більш високим вмістом вітамінів, вуглеводів, білків і інших корисних речовин. З неї виходять смачні салати і гарніри. Щодо того, можна її квасити чи ні, існують різні думки. Одні категорично стверджують, що не можна, інші з не меншим запалом говорять, що можна. Швидше за все, суперечка розгорілася тільки тому, що одним подобається смак червонокачанної квашеної капусти, а іншим ні. А ось чого дійсно не рекомендують з нею робити, так це варити.
Червонокачанна капуста добре зберігається, тому її можна використовувати у свіжому вигляді протягом всієї зими.

Додано (08.05.2010, 13:56)
---------------------------------------------
Савойська капуста.

Мало відома в Росії, але в достатку культивується в країнах Західної Європи, звідки у по-останньому роки проникла спочатку на вітчизняний ринок, а потім і на наші грядки. Має гофровані тонке листя і утворює рихлий качан. У свіжому вигляді відрізняється гарним смаком і містить приблизно у два рази більше, ніж білокачанна, білка, вітамінів і інших не менш корисних речовин. Однаково придатна для салатів, супів, смаження і як начинку для пирогів. Підходить для дієтичного харчування, і її настійно рекомендують використовувати літнім людям, що страждають підвищеним тиском.
Одна з причин непопулярності савойської капусти, мабуть, в тому, що вона абсолютно не придатна для тривалого зберігання і квашення, а є сушену капусту, як це роблять європейці, навряд чи хто стане.

Брюссельська капуста.

Щільні качанчики цієї капусти, величиною до 5 см в діаметрі, містять більше білка і вітамінів, ніж білокачанна капуста. У них багато калію і мало клітковини. Як не можна більш підходить брюссельська капуста для дієтичного харчування огрядним людям, а також які страждають від гіпертонії та іншими серцево-судинними захворюваннями.
У дрібних качанчиків своєрідний, солодкуватий смак, придатні вони для приготування супів і гарнірів. При використанні в замороженому вигляді їх варять не більше 2-3 хвилин. Отриманий бульйон за поживністю не поступається курячому, а холестерину не містить зовсім.

Брюссельську капусту можна консервувати і сушити.

Шафран, спеція вирощується в усьому світі, виходить з квіток шафрану. Щоб виготовити фунт сухого шафрану (0,45 кг) потрібен 50000-70000 квіток, це порівняно з футбольним полем. Потрібні великі витрати і робоча сила, ціна на спецію від US $ 500 до US $ 5000 за фунт (US $ 1100-US $ 11000 за кілограм).

Найдорожча ікра в світі не чорна, а 'almas' ікра. Слово 'almas' Іранське і означає діамант. Білуги ікра з'являється у риби через 100 років, що фактично не змінюється на протязі 120 млн років. Розкішна ікра видобувається від самого старого тваринного які залишилися з ери динозаврів. Білуги ікра в Сполучених Штатах коштує більше $ 5000 за кілограм.

Містить в помірній кількості збалансований комплекс всіх біологічно активних речовин, легко засвоюється організмом, оскільки має тонку клітинну структуру. Тому вона особливо корисна як дієтичного харчування практично за будь-яких захворюваннях, за винятком подагри, тому що містить досить багато пуринових речовин.
Цвітну капусту їдять сирою або після нетривалої бланшіровкі - занурення в окріп на кілька хвилин. Але найчастіше її відварюють і підсмажують в сухарях. Корисний, смачний і поживний суп з кольорової капусти з картоплею і цибулею-пореєм

Брокколі.

Про популярність брокколі в усьому світі свідчить той факт, що зараз ця капуста обробляється на більшості континентів. За зовнішнім виглядом брокколі схожа на цвітну капусту, але, на відміну від кольоровий, вона не утворює щільного качана, а являє собою нераспустівшіеся суцвіття зеленого (ранньостиглі сорти) або фіолетового (пізньостиглі сорти) кольору, за смаком нагадують спаржу. Ось чому в деяких рецептах її часто називають спаржевої капустою.
У порівнянні з кольоровою капустою брокколі більш багата поживними речовинами і володіє кращими смаковими якостями. Вітаміну С в ній стільки ж, скільки і в цитрусових, а по наявності провітаміну А (каротиноїдів) ця капуста (як і моркву, гарбуз) далеко обходить інші овочі та фрукти. Відрізняється брокколі і одним з найбільш високим вмістом вітаміну U (з овочів цього вітаміну більше лише в спаржі).

Брокколі їдять в сирому вигляді в салатах, її обсмажують, гасять, відварюють, використовують при приготуванні супів, омлетів, запіканок і навіть тостів і піци. Можна заморожувати і маринувати. Особливо рекомендується ця капуста людям з гіпертонією, серцевою недостатністю й розладами нервової системи.

Кілька порад, як вибирати і зберігати брокколі. Купуйте овочі з твердим сизо-зеленим, навіть трохи лілувато відтінком суцвіть (залежно від сорту колір може злегка відрізнятися). Бутони повинні бути щільно закриті. Якщо вони розкриті або мають жовтий колір - капуста перезріла. Зберігають цю капусту в холодильнику на нижній полиці в паперовому або пластиковому пакеті. Перед вживанням качан споліскують і видаляють зіпсовані листя.

Кольрабі.

Від інших видів капусти кольрабі відрізняється сильним потовщенням нижньої частини стебла - їстівного стеблеплода. Забарвлення його може бути світло-зеленим, світло-фіолетової, малиновою і темно-фіолетовою. М'якоть - біла, соковита.
За вмістом білка, вуглеводів і вітамінів кольрабі близька до брюссельській капусті. Вона смачна і корисна, особливо в дієтичному харчуванні гіпертоніків і сердечників, що намагаються схуднути. Рекомендується також людям нервовим, переконаним, що всі їхні біди походять від поганої їжі.

Кольрабі їдять у свіжому вигляді, гасять і варять.

Додано (08.05.2010, 14:01)
---------------------------------------------
Пекінська капуста (петсай).

Ніжні соковиті листя цієї капусти формують розетку або пухкий качан. Краї у листя зубчасті або хвилясті, у циліндричних качанів - видовжено продовгуваті. У кожного аркуша біла, плоска або трикутна серединна жилка. Кочан на розрізі - жовто-зелений.
Пекінської капусті притаманні ті ж самі корисні якості, що й китайською. Свіжі пухкі качани використовують для приготування салатів, супів, гасять. У країнах Південно-Східної Азії пекінську капусту часто заквашують.

Найдорожча яловичина в світі - це яловичина корів Wagyu. Ці японські корови харчуються найкращою травою, і їм надається найкращий догляд. Саме тому мармурове м'ясо цих корів особливо ніжно і надзвичайно дорого. У Європі 200 грам філе коштує більше ніж 100 $.

Перш за все, ви повинні ясно уявляти, чи збираєтеся ви їх довго зберігати, або хочете відразу спожити їх в їжу.

Якщо перше, краще купити трохи недостиглі плоди. Їх можна зберігати досить довго, іноді кілька місяців.
Найкраще зберігати лимони в темному прохолодному приміщенні. Ідеальне місце зберігання - нижнє відділення холодильника, але не морозильна камера. Там лимони надовго збережуть ті корисні властивості, якими їх щедро наділила природа.

Якщо вірно друге, то слід віддати перевагу вже зрілі плоди. Якщо ви хочете обрати по-справжньому стиглий лимон, не звертайте уваги на інтенсивність жовтого забарвлення, а краще зверніть увагу на блиск його шкірки. Стиглий, але свіжий лимон виблискує як полірований.

Поторкайте лимон, він повинен бути досить жорстким. М'який лимон - перезрілий лимон. І навіть якщо він не виявиться гнилим всередині, його смак і лікувальні якості залишать бажати кращого.

Зверніть також увагу, гладка або горбиста шкіра у лимона. Кажуть, у лимонів першого врожаю, тобто, з дерева, що плодоносить перший рік, шкірка більш тонка і гладка, в них же більше корисних компонентів.

Якщо ви купуєте лимони на вагу, а не поштучно, лимони з нерівною шкірочкою брати не треба, так як вона дуже товста і становить значну частину ваги плоду.

Проте сама шкірка, звичайно залишають без уваги і не вживає в їжу, дуже корисна з-за білої позбавленою смаку прошарку. Цей шар шкірки називається альбедо, а пофарбований зовнішній, з якого роблять цедру, - флаведо. Альбедо містить основний запас вітаміну С і біофлавоноїди, що сприяють засвоєнню вітаміну С.

Є фрукти і ягоди, в яких вітамінів більше, ніж у лимоні, але саме в лимоні вони захищені товстою шкіркою і тому зберігаються набагато довше, ніж в інших фруктах.

У розрізаному лимоні вітамін С швидко руйнується від підвищених або знижених температур, і при контакті з цукром. Тому, щоб отримати від лимона максимальну користь, вживати його треба свіжим.

Інший раз купиш лимон, а він гіркий, як хіна. У чому справа? Тому може бути багато причин. Такий присмак, наприклад, може проявитися, якщо лимони обробили антибіотиками з метою збереження під час перевезення. Гіркими можуть виявитися і незрілі лимони.

Але найбільш частою причиною гіркоти, і не тільки лимона, а всіх цитрусових, може бути переохолодження плодів. Пошкоджені холодом лимони можна визначити за коричневим запалих точках (віспини). Якщо плівки часточок відшаровуються від м'якоті, окремі клітини м'якоті луснули і на них видно білі кристали - це явні ознаки Перемерзання.

Гіркота лимонів можна дещо зменшити, обдавши шкірку окропом. Після цього лимони починають особливо інтенсивно пахнути. До речі, якщо ви маєте намір додати лимони в напої, страви або випічку, потрібно обов'язково видалити зерна і шкірку, інакше вони придбають гіркий смак.

Проте на смак і колір товаришів немає. Може комусь і подобається гірке.

Найбільш смачний і найдорожчий шоколад у світі Chocopologie by Knipschildt. $ 2,600 за фунт (0,45 кг), цей шоколадний трюфель робиться на замовлення. Він містить чорний трюфель і 70-ти% какао Valrhona.

“Біле золото” землі — кухонна сіль — з незапам’ятних часів є незмінним супутником людини, оскільки без солі життя неможливе. Цей цінний природний мінерал, володіння яким приносило багатство і владу, довгий час був предметом сварок, розбратів, державних конфліктів і навіть воєн. В окремі історичні періоди сіль цінувалася нарівні із золотом. Історики свідчать, що ще до нашої ери люди могли одержувати цей життєво важливий мінерал шляхом випаровування його із солоної води озер.

Кухонна сіль – хлористий натрій, найдавніша із спецій. Дуже необхідний продукт для людей і тварин. У всі часи, з моменту її відкриття , вважалась дуже вигідним товаром, необхідним для засолки м’яса, риби, овочів, для приготування їжі.

«Солена їжа» вважалась священною у древніх євреїв. З тих часів, коли людина вперше посипала їжу сіллю, вона стала її постійним супутником.

Харчова сіль складається із 39% натрію і 61% хлору.

Сіль життєво необхідна людині, і всім іншим живим істотам. Сіль приймає участь в підтримці і регулюванні водного балансу в організмі. При недостатності в організмі хлориду натрію чи інших необхідних мінеральних речовин (мікроелементів) може виникати потяг до підвищеного вживання солі. Черезмірне чи просто підвищене вживання солі збільшує ризик сецево-судинних захворювань, може призвести до підвищення артеріального тиску і хворобі нирок, порушенню обміну кальцію, відкладанню солей, остеопорозу, різним захворюванням суглобів. Наряду з іншими солями натрію, кухонна сіль може стати причиною захворювань очей.

Коріандр — цінна пряно-ароматична і лікарська культура, відноситься до сімейства селерових. Батьківщина - східне середземномор’я.

Відомий був ще древнім грекам, знайдений в древньоєгипетських гробницях, які відносяться до 1400 р. до н.е. Греки називали його «клоповник», тому що свіже розім’яте листя його пахне клопами. А спілі плоди, особливо в суміші з іншими прянощами, мають приємний смак і змінюють свій аромат. Дана рослина – родич тміну, фенхелю, кропу, анісу.

Має інші назви: коріандр посівний, кіндза, кишнець, клоповник.

Його вирощують в Індії, Марокко, Венгрії, Польщі, Румунії, Північній і Південній Америці, перш за все в Аргентині. В дикому вигляді росте на Кавказі, в Криму.

Насіння коріандру багате на ефірні масла (0,2-1,4%), містить вітаміни А і С, жирні масла, дубильні речовини, азотисті речовини, крохмал, цукор і багато інших. Головним компонентом ефірного масла являється ліналоол (до 75%) і гераніол. Саме із-за наявності всіх цих компонентів його використовують в фармацевтичній промисловості для приготування галенових препаратів, котрі покращують травлення, застосовують при гастритах, язві шлунку і дванадцятипалої кишки.

Насіння коріандру використовують для приготування багатьох інших ліків: антисептичних, жовчогінних, знеболюючих.

Відвари насіння і зелених листків вживають в якості відхаркувального засобу при бронхітах і запаленні легенів.

Зелень коріандру посівного багата на каротин, рутин, вітаміни В і В2.
Відходи насіння і зелені використовують як прекрасний корм для тварин.

Коріандр не тільки корисна рослина, але і дуже хороша пряність, котру можна вживати цілий рік.
Найбільша цінність коріандру – плоди. Сушене насіння найширше використовується, в першу чергу, для ароматизації хлібобулочних виробів, при виготовленні ковбас, рибних консерв , сирів, соусів.

В домашній кулінарії його добавляють в вироби із тіста: булочки, батони, медові пряники, коврижки, печиво, марципани, хлібці та ін..

Коріандр покращує смак страв із гороху і квасолі, капусти. Його додають в стави із дичини, птиці. Овочеве пюре із моркви, гарбуза, червоного буряка з додаванням коріандру змінюють свої смакові якості в кращу сторону, стають більш ароматними і пряними на смак.

Літом товченим насінням коріандру злегка обсипають сире м'ясо (з додаванням оцту) – воно довше зберігається і набуває приємного смаку.
В домашньому консервуванні насіння коріандру використовують при квашенні капусти, маринуванні грибів (краще в поєднанні з тміном). Насіння коріандру входить до складу багатьох пряних сумішей. Коріандр використовують для виробництва пива в Англії і Германії; в парфумерній промисловості – в Франції.

Куркума - пряно-ароматична рослина, а пряність, приготована з її кореневища, відноситься до ряду класичних. Її батьківщиною вважають Південно-Східну Індію, де вирощується й вживається найбільша кількість цієї пряності. Завдяки арабським купцям, які постійно хотіли чимось здивувати Європу, куркума стала відома європейцям ще в середні століття. Часто її називали «індійським шафраном». Індія, особливо Південна і Центральна, вирощує й споживає її основну частину. Куркума росте також у Південному й Східному Китаї, на Тайвані, Філіппінах, в Індонезії (о. Ява), на Гаїті, Ямайці, у Перу, Камбоджі, Шрі-Ланці. В Індії куркуму використовують не тільки в кулінарії, але і як барвник у косметиці.
Хімічний склад. Лікувальні властивості

Куркума містить ефірне ароматичне масло й барвник куркумин. Кореневище багате іншими корисними речовинами: а-фелландрен, цингеберон, борнеол, сабинен, В-куркумин. Наявність таких речовин дозволяє вважати куркуму лікарською рослиною, яка впливає на роботу шлунка, жовчного, міхура, почок.

Здатність підфарбовувати блюда сприятливо позначається на появі апетиту, виділенні шлункового соку. В індійській медицині вживають для усунення висипки, сверблячки й т.д.
Смакові якості. Застосування

Куркума, як пряність має слабкий пряний, досить приємний, іноді ледь відчутний аромат, слабо пекучий смак, при більшому дозуванні змінюється на гострий, пекучий.

Вона надає продуктам свіжість, збільшує строки зберігання. У невеликих кількостях поліпшує аромат кондитерських виробів, маринадів. Нею присмачують м'ясні, рибні й овочеві блюда. Її вживають із бараниною, пловом, овочами.

Барвник — куркумин, — який міститься в куркумі, розчиняється в жирах, тому в харчовій промисловості його використовують для фарбування масла, маргарину, сирів, солодких напоїв, лікерів.

Куркума входить до складу знаменитої індійської пряної суміші «карі». Вона — хороша приправа до омлетів, яєць в круту, світлим соусам, супам й овочевим салатам.

Добре поєднується з курячим бульйоном і блюдами із птиці. Нею підфарбовують гірчицю, солодкі страви.

Вимагає обережного застосування, тому що при передозуванні погіршується смак продукту. На чотири порції продукту — 1/8 чайної ложки; у плов — 1/4 чайної ложки на 1 кг рису, порошок додають перед його закладкою.

Лавр благородний — вічнозелений субтропічний кущ, листя і плоди якого, являються класичною пряністю.

Це культове дерево, його в першу чергу пов’язують з Давньою Грецією, з міфологічним образом античного бога Аполлона, який був символом чоловічої краси.

В Греції лавровими листками прикрашали домівку, щоб освіжити приміщення. В матраци підкладали лаврові гілочки, щоб снилися віщі сни.

Існувало повір’я, що лавр врятовує від блискавки. Так, відомий факт, що римський імператор Тиберіус під час грому надівав лавровий вінок і заповзав під ліжко.

Лавр вважали священним деревом, його вінками прикрашали голови переможців в Давній Греції. Багато тисячоліть ця традиція зберігається і в інших країнах, наприклад в Англії.

Від слова «лавр» виникло слово «лауреат» - «увінчаний лаврами».

Як не дивно, але призначення лаврового листа довгий час було дещо іншим, порівнюючи із сучасним споживанням. Він застосовувався для ароматизації води, яка призначалася для омивання рук перед їжею. В 1 столітті н.е. його почали використовувати в якості пряності (листя і чорно-сині плоди). В кулінарії з ним готували десерти, пудинги, добавляли його в варені яблука, запечені фіги, інжир. В Європу лавр попав спочатку в якості лікувального засобу, але дуже швидко завоював звання як пряність.
В Росію лавр попав 25 століть тому. Греки привезли його в Крим разом з інжиром, кипарисом, маслинами і виноградом. Росте до теперішнього часу в країнах з приморським кліматом: в Греції, Терції, Албанії, Словенії, Франції, Іспанії, Португалії, Гватемалі в Криму на Чорноморському узбережжі. Італія більше за інших вирощує і експортує дану пряність.

Має інші назви: лавр звичайний, лавр духмяний.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД. ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ.

Цінність лаврового листа бездоганна, так як він вміщує ефірне масло (4,5%), цінеол, оцтову, валеріанову, капронову кислоту. В листі присутній пінен, гераніол, евгенол. В листочках присутній пінне, гераніол, евгенол.

В плодах і листі містяться дубильні речовини, гіркоти.

Його використовують для лікування хронічних холециститів, жовчокаменних хвороб. Відвари з лаврового листя покращують травлення, посилюють апетит, благодійно впливають на органи. Із листків, плодів і квітів отримують ефірне масло для харчової промисловості. Частково використовують в парфумерній промисловості і миловарінні.
Смакові якості. Застосування

Лавровий лист володіє слабким запахом і гіркуватим смаком. В якості пряності використовують листя (сушені і зелені), плоди і порошок, виготовлений із сушеного листа. Широко застосовується в кулінарії і консервуванні. Лаврове листя інколи називають спецією, настільки часто він вживаний. Він облагороджує і ароматизує перш за все кислі страви (соуси, підливи). Добавляють його і в перші страви – супи (м’ясні, овочеві, рибні та ін.), щі, борщі. Лавровий лист придає пікантності іншим стравам із баранини, телятини, свинини, поєднується з відвареною і тушеною рибою. Гармонує з овочевими стравами із квасолі, гороху, бобів, капусти, моркви.

Лавровий лист на відміну від багатьох інших прянощів, можна добавляти за 5 хвилин до готовності в перші і за 7-10 хвилин в другі страви. Норми закладання від 1-2 до 3-4 листків на порцію. Після закладання пряності кришку закривають, із готової страви лист видаляють.
Лавровий лист – незамінна пряність для виправлення смаку і запаху холодцю, страв із субпродуктів. Він використовується в харчовій промисловості при виготовленні сирів, ковбас, паштетів, тушонки, соусів, маринадів, при консервуванні рибної продукції, приготуванні майонезу, кетчупу і т.д. Він входить до складу багатьох пряних сумішей: «Хмелі-сунелі» і т.д.

В домашньому консервуванні його використовують, особливо часто, при маринуванні томатів, огірків, патисонів, буряка, капусти, квасолі, грибів. В поєднанні з іншими прянощами і спеціями він надає маринадам приємний пікантний смак і своєрідний аромат. Використовують його і в соліннях, де він виконує дещо іншу функцію, він надає продукту більш ніжний смак.

В західній Європі збереглась традиція додавати лавровий лист в деякі види варення при консервуванні і в деякі солодкі страви, напої і десерти – в кулінарії.