|
Цікава інформація.
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 14:02 | Сообщение # 91 |
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| Тягуча солодка нуга, яка ароматно пахне горіхами, родом з Південної Європи, хоча є припущення, що родом вона з Близького
Сходу. У справжньої нуги свій виборчий аристократичний характер: для
виробництва цього десерту підійде не кожен горіх і сорт меду.  Нуга (від фр. Nougat) - французький десерт на основі меду або цукру, горіхів
і яєчного білка, являє собою круту в'язку солодку масу. Слово "нуга"
походить від латинської "nux" - горіх. Для приготування класичної нуги
використовують мигдаль, фісташки, кешью, лісові або волоські горіхи, але
в жодному разі не арахіс. Консистенція десерту може сильно відрізнятися
- від легкого і повітряного до твердого і крутого. Існує красива італійська легенда про походження рецепта нуги, де
фігурує точна дата 25 жовтня 1441. Саме на цей день було призначено
весілля Франческо Сфорца і Біанки Марії Вісконті. В якості приданого
батько нареченої виставив ціле місто Кремоні. Придворний кондитер
виготовив торт з баштою, що носила ім'я Торроне. Для того, щоб башта
тримала форму, винахідливий кухар придумав твердий склад, ту саму нугу,
названу по імені башти пізніше "торрон" або "турон". Французи змагаються
за першість в рецептурі десерту, проте своєї красивої легенди світу так
і не явили. У французької нуги є безліч східних родичів, скажімо, іранський десерт
газ дуже схожий на свою європейську "подругу". В Іспанії та Італії
виробляють нугу під ім'ям "туррон", в США вона входить до складу
знаменитих батончиків "Марс" і "Натс", хоча в цих шоколадках рецепт нуги
дуже далекий від класики, оскільки включає желатин, арахіс і
кукурудзяний сироп. Dolce Vita... Наступна країна, яка по праву пишається своїми десертами - Італія. Адже
їх тірамісу (tira mi su), панна кота (panna cotta) і Сабайон
(zabaglione) сьогодні можна знайти в асортименті будь-якого ресторану.  Втім, першість все ж слід віддати тірамісу. Назва цього десерту складається з трьох італійських слів: tira mi su,
що буквально можна перекласти як "піднімай мене вгору". Літературно його
можна перевести як "підніми мені настрій". Втім, венеціанські вельможі по-своєму тлумачили цю назву. Справа в
тому, що через поєднання кави і шоколаду цей десерт посилює чуттєвість.
Тому аристократи їли тірамісу перед любовними побаченнями. А народився цей знаменитий десерт фактично випадково на Півночі Італії,
в кінці XVII століття. Тосканський ерцгерцог Козімо III ді Медічі,
відомий ласун, вирішив одного разу нанести візит до сусідньої Сієни.
Місцеві кухарі, прагнучи догодити високому гостю, проявили фантазію і
приготували "на солодке" абсолютно нову страву, назвавши її zuppa del
duca (Суп герцога). Втім, в сучасному тірамісу від "супу герцога" залишилася лише ідея
просочувати бісквіт. В його рецепт, який вже став класичним, входять сир
маскарпоне, савоярді (повітряне італійське печиво), вино "Марсала",
яйця і кава. І якщо вас будуть переконувати, що один з цих інгредієнтів
можна замінити на що-небудь простіше - не вірте, тому що це вже буде не
тірамісу.
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
Сообщение отредактировал Ксюша - Середа, 10/04/2013, 23:06 |
| |
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 14:07 | Сообщение # 92 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| .  На відміну від пьемонтських солодощів, австрійський торт "Захер" має цілком конкретного автора, який створив цей шедевр, коли йому було
всього 16 років. З 1836 року він був включений в меню австрійського
імператора. Своїм походженням цей знаменитий десерт зобов'язаний
Меттерніху, всемогутньому міністру закордонних справ і канцлеру
Австрійської імперії. Рідко хто з державних мужів так цілеспрямовано використовував кулінарію
в якості політичного інструменту, як Меттерніх. Одного разу, він нібито
сказав: "Я б хотів сьогодні ввечері потішити моїх гостей новим
десертом. Якщо, звичайно, мій шеф-кухар мене не підведе". Шеф-кухар канцлера таки підвів, захворівши на грип. Звичайно, ніхто з
працівників кухні не хотів брати на себе таку відповідальність, і все
переклали на тендітні плечі 16-річного Франца Захера. Приготований юнаком десерт припав канцлеру до смаку, а через кілька
років став улюбленим ласощами австрійського двору. Шоколадні торти
робили в Австрії і до появи "Захера", однак, абрикосовий мармелад під
шоколадною глазур'ю - особисте відкриття юнака. "Восток дело тонкое..." Сучасну людину не здивуєш солодощами, але в давні часи, коли цукор був
рідкістю, східні солодощі за ціною прирівнювалися до золота. Араби
приписували солодощам магічну силу. Своєю солодкістю східні страви в
основному зобов'язані меду і сокам солодких фруктів, які не ростуть в
північних країнах. Цукати, прянощі і карамель - візитна картка східних
десертів, самі назви яких начеб то зійшли зі сторінок казок про
Шахерезаду. Рахат-лукум (в перекладі з тюркського - легкі шматочки) робили з
фруктів, рожевої води, меду, товченого мигдалю і крохмалю. Його історія
налічує кілька тисячоліть. Мармелад - пізня європейський різновид рахат-лукум, де менше солодощі і
більше фруктів. Назва мармеладу походить від португальського слова
айва, так як перший мармелад в Європі варили з айвового соку. В Англії
мармеладом називається апельсиновий джем. Зефір - стародавні східні ласощі, виготовлені з цукру і яєчного білка.
Французи назвали цей рецепт безе, а зефіром стало називатися блюдо з
додаванням фруктового пюре. Пахлава (баклава) готується з листкового тіста, яке розкочують в
найтонші пласти, змащують горіхово-медової масою, запікають і просочують
сиропом. Нуга вважалася насолодою падишахів. Вона робилася з цукрового сиропу з
яєчними білками, цукатами і горіхами і ароматизовані ваніллю і лимонною
цедрою. Щербет - холодний десерт. Він може бути рідким і густим, як морозиво.
Щербет робиться з соків різних фруктів, тому він не тільки охолоджує,
але і насичує організм вітамінами і мінералами, необхідними в спеку.
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
|
| |
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 14:08 | Сообщение # 93 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
|  Історія пахлави починається ще в найдавніші часи, а прообраз солодкої турецької страви
можна знайти ще в стародавній Ассирії. На території сучасного Ірану
пахлаву готували з глибокої давнини, ця страва у них і зараз є
невід'ємною частиною весільного обряду. Наречена ще до весільної
церемонії повинна спекти пахлаву, а потім подати її на стіл батькам
нареченого, щоб довести свою майстерність і показати, що її чоловік
після весілля буде куштувати тільки добре приготовані страви. Але справжня слава до пахлави прийшла в XV столітті, коли вона стала
улюбленими солодощами падишаха, а незабаром поширилася серед вельмож
Османської імперії. У палаці Топкапи, розташованому в Стамбулі, пахлава
була вперше приготована в 1453 році, під час правління султана Фатіха,
про що можна прочитати навіть в стародавній турецькій кухонній книзі,
яка до цих пір дбайливо зберігається в колишньому султанському палаці,
але вже в якості музейного експоната. Аж до падіння Османської імперії пахлава подавалася лише на столи
султанів, візирів та інших знатних вельмож, простому люду вона була
недоступна. Ще мандрівник Евлія Челебі, що жив в XVII столітті, у своїх спогадах
розповідає про пахлаву, яку йому вдалося скуштувати в місті Бітліс,
розташованому на території Східної Туреччини. Він згадує, що ще в
недалекому минулому така солодка страва була доступна лише султану і
його наближеним, але до XVII сторіччя пахлава, хоча ще й не була
загальнодоступною, уже готувалася практично в усіх містах Османської
імперії, незважаючи на її складний рецепт і труднощі при приготуванні. До того часу смак пахлави вже встигли розкуштувати грецькі моряки, яким
навіть вдалося привести до Афін рецепт приготування солодкого страви
падишахів. Зараз власні рецепти пахлави, які дуже відрізняються один від одного,
мають не тільки іранці, турки, греки й жителі країн Середземномор'я, а й
англійці і навіть американці.
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
|
| |
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 14:08 | Сообщение # 94 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| Солодкий Дикий Захід  Брауні - один з найулюбленіших американських і англійських десертів. Точну історію появи цього продукту відтворити досить складно. На сьогоднішній день існує багато суперечливих історій про появу брауні. Взагалі брауні (brownie) офіційно вважається тістечком, але іноді його називають печивом (в залежності від рецепту воно може мати різну консистенцію). Зазвичай цей десерт нарізається плоскими прямокутними шматками. Брауні має американське походження, і його назва, пов'язана з його кольором, походить від слова "brown" - коричневий. Одна з історій стверджує, що брауні був винайдений в готелі "Палмер Хаус" в Чикаго в 1892 році, де відвідувачі попросили кухаря приготувати таку випічку, яка трохи менше шматка торта, але більше тістечка, і що б було зручно брати з собою в дорогу з метою перекусити нашвидкоруч. А сама назва "Брауні" вперше зустрічається в книзі рецептів Boston Cooking School, виданої в 1884 році. Найбільш ранні рецепти шоколадного брауні з'явилися в 1906 р. в книгах
кулінарних рецептів Boston Cooking School Cook Book і в Lowney's Cook
Book, написаних Марією Виліт Ховард і виданих компанією Walter M. Lowney Company of Boston в 1907 р. Ще одна легенда говорить про те, що в місті Бангор, штат Мен, господиня
спекла одного разу шоколадний пиріг, забувши покласти в нього дріжжі. В результаті пиріг не піднявся. Вона була змушена порізати його на часточки і в такому вигляді подати до столу, назвавши своє творіння "Брауні". Справжню популярність брауни придбав в 1920 році Людям подобається брауні, так як він підходить для будь-якого випадку, але особливо за те, що брауні і правила пристойності несумісні: десерт належить їсти руками. Часто його подають разом з молоком або кавою, але іноді в ресторанах вдаються до більш хитромудрого варіанту - доповнюють десерт теплим морозивом або збитими вершками.
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
|
| |
| |
| Зоряна9810 | Дата: Середа, 10/04/2013, 15:04 | Сообщение # 95 |
найкращі кондитери
Группа: Заблоковані
Сообщений: 5226
Статус: Offline
| Ксюшо натільки все цікаво розписано про такі звичні нам десерти що ніби побувала в країні кожного з них і захотілось їх попробувати.
|
| |
| |
| LILEJA | Дата: Середа, 10/04/2013, 16:14 | Сообщение # 96 |
шеф-повар
Группа: файна газдиня
Сообщений: 1139
Статус: Offline
| Ксюша, дякую за таку цікаву інформацію. З задоволенням почитала! Тепер би не проти й поласувати смачненьким десертом!
|
| |
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 16:50 | Сообщение # 97 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| Так дівчатка я сама шукала рецепт круасанів і натрапила ,як на мене на цікаву інформацію.Ось ще
"  Якщо ми вже говоримо про східні солодощі, то найбільш екзотичним з них видом для європейської людини є знаменитий рахат-лукум. В цьому немає нічого дивного: екзотична назва, незвичайний зовнішній
вигляд, незабутній смак і величезна різноманітність різновидів цього
турецького делікатесу робить рахат-лукум візитною карткою Туреччини. Кожен турист і гість країни, їдучи з Туреччини, обов'язково везе з собою
рахат-лукум, щоб пригостити ним своїх близьких і здивувати їх цим
загадковим східним десертом. Рахат-лукум має довгу і дивовижну історію. Це один з найдавніших десертів, відомих людству, і його знали в палацах
турецьких правителів вже 230 - 250 років тому. Походження рахат лукуму
овіяне легендами, і є кілька найбільш популярних історій, пов'язаних з
цим делікатесом. Одна з легенд говорить наступне. Історія рахат-лукума: легенда про хтивого султана Хто знає коли на турецькій землі жив один султан, який свято вірив у те, що
шлях до серця жінки лежить через шлунок (ах, ці східні чоловіки!), І ця
віра проклала йому шлях до чималої кількості жіночих сердець. В якості основної переможної зброї для підкорення жінок у цього султана
завжди були напоготові кілька рецептів особливих оригінальних страв,
екзотичних за смаком. І цими чудовими стравами він з успіхом тішив своїх
коханок. Якось цей султан, прагнучи здивувати своїх численних пассій
чим-небудь абсолютно новим і особливо романтичним, наказав своєму шеф-кухарю
придумати і приготувати оригінальний десерт, спеціально призначений для
любовних утіх його величності. Кухар постарався на славу. Так і з'явився рахат-лукум. Історія рахат лукума: легенда про придворного кухаря Є ще одна легенда про походження рахат лукума. Згідно з цією легендою цей делікатес з'явився на світ в результаті суперництва
королівських шеф-кухарів, кожен з яких прагнув стати фаворитом султана і
зайняти головне місце у кухні палаца. Намагаючись догодити своєму повелителю - султану, один з кухарів в пориві натхнення
приготував нове солодке блюдо з крохмалю, цукрового сиропу і
ароматичних речовин, додавши туди ж горіхи і сухофрукти. Цей незвичайний
десерт так вразив правителя, що його стали регулярно готувати до
султанського столу. З часом цей делікатес отримав назву "рахат-лукум", і під такою назвою його знають сьогодні. Виготовлення рахат-лукума Сьогодні рахат-лукум відомий у всьому світі саме як національний делікатес
Туреччини, і до нього ставляться з такою ж повагою, як до французьких
вин, швейцарського сиру і бельгійського шоколаду. Кожен, хто хоч раз спробував раха- лукум, пам'ятає не тільки подив і
захоплення його незвичайним, ні на що не схожим смаком, але і законну
цікавість, викликане загадкою походження цього десерту: з чого і як
роблять ці східні солодощі? Рахат-лукум виготовляють за спеціальною технологією з цукру і крохмалю, а в якості
наповнення і надання йому особливого смаку використовують мед, горіхи,
сироп, сухофрукти. Готовий рахат-лукум виходить у вигляді кубиків пружної консистенції, посипаних цукровою пудрою найтоншого помелу. Різні начинки і додавання сиропу з різних фруктів при виготовленні
рахат-лукума створюють величезну різноманітність його видів, але
класичний і найпопулярніший рахат-лукум робиться з додаванням рожевої
води. Саме рожева вода додає солодощам рожевий колір і той особливий екзотичний
смак, який і зробив цей турецький делікатес знаменитим у всьому світі. Традиційно рахат-лукум подають до чаю або кави, але гурмани і ласуни люблять його
як самостійний продукт, нічим не порушуючи його незвичайний східний
смак.
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
|
| |
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 16:51 | Сообщение # 98 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| .  Тримаючи в правій руці чашку з молоком, а в лівій шматочок халви, мало хто з нас замислювався, коли ж усе-таки з'явилася вона, така
смачна, така солодка. Хто перший створив це чудо кулінарії, і як зі
східної насолоди вона перетворилася в національний український продукт? Завдяки науковим пошукам істориків, культурологів і кулінарів можна з
упевненістю сказати, що халва дуже й дуже старовинна страва. Обізнані
люди стверджують, що вперше виготовлена вона в Ірані, практично
наддержаві світу, ще десь у V столітті до нашої ери. Швидко поширилась
по всьому Середньому та Близькому Сході, у кожній країні вона мала свої
особливості, різноманітні способи приготування і культуру споживання.
Але саме головне полягає в тому, що з ласощів гаремних красунь, вона
перетворилася у висококалорійну страву для підтримки сили грецьких
воїнів. Єгиптяни, наприклад, навіть не вірять, що для нас українців
халва вважається солодкою стравою. Дотепер типовий єгипетський сніданок -
це халва, намазана на хліб з олією. Адже своєю калорійністю, вмістом
необхідних вітамінів і мікроелементів халва може посперечатися з
багатьма продуктами. Як стверджують багато джерел, вперше в Україні, а саме в Одесі, халву
почав виготовляти грецький робітник Кази. Будучи не тільки гарним
ділком, але й кондитером та здатним інженером, Кази дуже швидко почав
випускати на своєму заводі до 800 кілограм продукту в день. Зросла й
популярність солодощів, пов'язана із збільшенням поселень греків в
Одесі. Не дарма в історії Одеси залишилися імена багатьох великих підприємців,
а на плані міста - Грецька вулиця. А якими затишними, романтичними,
якщо не сказати екзотичними, були стародавні грецькі кав'ярні. У
незапам'ятні часи в крамниці Івана Левіді на Грецькій вулиці вперше в
Одесі з'явилася халва із самого острова Хіос. Перша на півдні грецька кондитерська К. Ф. Амбарзакі працювала до 2
години ночі. Тут можна було не лише зіграти у більярд і почитати газети,
а й смачно пообідати. Але "коник" Амбарзакі - звичайно, кондитерські
вироби власного виготовлення. В асортимент 1907 року входили рахат-лукум
з мигдалем, фісташками, горіхами, шоколадний і чистий; халва цукрова,
медяна, горіхова, шоколадна; халва караїмська з мигдалем, горіхами,
шоколадна, домашня; варення рожеве, вишневе, кизилове, черешневе,
абрикосове, порічкове, малинове, полуничне, горіхове; желе з айви; нуга й
щербет різних видів. Усе це, зрозуміло, запивалось чаєм чи кавою
відмінного сорту та якості. Східна мудрість говорить: "Скільки не повторюй "халва", "халва", у роті
солодше не стане". Неважко здогадатися, що повторювати потрібно не
слова, а справи. І тоді, може, повториться і "солодкий стіл Амбарзаки", і
інші принадності Грецької вулиці."
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
|
| |
| |
| Ксюша | Дата: Середа, 10/04/2013, 16:57 | Сообщение # 99 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| Щербет (або сорбет) - старовинний східний прохолодний напій.
Кулінари називають щербетом особливі види прохолодних напоїв з фруктових соків і
цукру з додаванням прянощів і морозива (або їх заморожену різновид у
вигляді кульок). Але на Близькому Сході щербет означає також і східну солодкість - ароматну кольорову помаду з подрібненими горіхами. У 13 столітті венеціанські купці - брати Маффео і Ніколо Поло - прибули в
Ханбалік (сучасний Пекін) до двору Великого хана Хубілая, сина
Чингізхана. З ними був 15-річний син Ніколо - Марко. Побачення зі Сходом розтягнулося для нього на 24 роки. Кухар хана Хубілая, маленька людина з жовтим обличчям і косоокими очима,
поділився з юним мандрівником секретом холодного десерту, який чудово
поєднувався з китайською ситної кухнею і охолоджував палаюче нутро після
місцевої горілки. Місцевий мандарин пригощав мандрівника після рису, м'яса, риби "крижинками" і
"молочним снігом", змішаними з шматочками апельсинів і зернятками
гранатів. Додому венеціанець Марко Поло привіз незліченні багатства. На палубі стояли скрині з друкованими книжками; найтонші піали, закутані в
стружку; глечики з вишуканими прянощами - імбиром і шафраном. Але крім відчутних скарбів, Марко Поло привіз більш цінні речі - знання, які дихали мудрістю Сходу. Серед них був і рецепт "крижинок" та "сніжного молока" ... Домашні льохи венеціанців - заповітні сховища багатих вин - відтепер стали
холодним притулком для блискучих крижаних шедеврів, секрети виготовлення
яких ретельно оберігалися домашніми кондитерами багатих сеньйорів. Обговорення рецептів щербета, його дегустації як "задоволення на чверть години"
стали одним із видів світських розваг в нових palazzi магнатів.  Історія походження козинаків не зберегла ім'я першого кулінара, який здогадався залити розплавленим
медом ядра волоських горіхів. Час появи цієї солодощі загубився у віках.
Творцем козинаків з насіння кунжуту, за легендою, є перський цар Дарій
(550-486 рр. до н.е.). У віці 28 років Дарій вступив на престол, і
вавилоняни повстали проти нового царя. Тоді він сам повів своє військо,
розбивши бунтівників біля річки Тібр. Вдома перемогу Дарія відзначали
широко, зустрічаючи воїнів почестями та солодощами. Саме тоді вперше на
царський бенкет були подані козинаки з кунжуту. Раніше на Сході ця
рослина вважалося символом молодості, перемоги і міцного духу. За іншою легендою історія козінаків починається зі стародавньої Грузії.
Традиційно в Грузії козинакі подавали до святкового столу. Цей десерт
вважався символом достатку, обіцяв господарям і гостям "солодке",
щасливе життя. Трапеза в Грузії - це культове явище. Любов до щедрих
частувань у грузин в крові. Десертам відведена особлива роль: до них
рідко доходить справа, і тому їх смак повинен бути таким, що
запам'ятовується. Вважається, що не хлібом-сіллю, а саме козинаками в давнину зустрічали
грузинських вояків, які повернулися зі скрутного походу з перемогою і
багатою здобиччю. І в наші дні ця солодкість на святковому столі обіцяє
перемогу в починаннях і предзнаменует щасливе майбутнє. Солодкі
козинакі, приготовані власними руками, грузини дарують своїм коханим.
Сенс такого подарунка - побажання, щоб кохання було таке саме міцне, як
козинак. Козінакі готують з волоських горіхів і меду. Про це говорить і їх назва
("Гоз" в перекладі з персидської означає "горіх"). Існує безліч видів
цих ласощів. Дуже смачні козинаки, приготовані з мигдалю, ліщини, горіха
кешью, арахісу, насіння кунжуту або маку. Традиційний рецепт дозволяє
нескінченно фантазувати, змінюючи інгредієнти. Останнім часом до складу
стали додавати сухфрукти, родзинки, в'ялену вишню.
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
Сообщение отредактировал Ксюша - Середа, 10/04/2013, 16:59 |
| |
| | |
| Натамуся | Дата: Середа, 10/04/2013, 19:44 | Сообщение # 101 |
Віват кухар!!!
Группа: Своя людина
Сообщений: 457
Статус: Offline
| Ого-го Оксанко,стільки інформації!Дякую що просвітила!
|
| |
| |
| Натамуся | Дата: Середа, 10/04/2013, 19:44 | Сообщение # 102 |
|
Віват кухар!!!
Группа: Своя людина
Сообщений: 457
Статус: Offline
| Ого-го Оксанко,стільки інформації!Дякую що просвітила!
|
| |
| |
| Ira | Дата: Четвер, 11/04/2013, 11:03 | Сообщение # 103 |
|
найкращі кондитери
Группа: Любитель солодкого!
Сообщений: 2704
Статус: Offline
| Ксюша, ух ти скільки всього цікавого накопала...... читала з великим інтересом і задоволенням  Д якую за такі цікавинки 
|
| |
| |
| Ксюша | Дата: Четвер, 11/04/2013, 13:11 | Сообщение # 104 |
|
найкращі кондитери
Группа: Ясне Сонечко
Сообщений: 4630
Статус: Offline
| Ira, та я сама читала все з захопленням.Робити ми це робимо а ніколи і не задумувались як саме був винайдений той чи інший рецепт
Не надо злить глупую маленькую блондинку,она может оказаться умной стервой с двумя высшими образованиями
|
| |
| |
| nc | Дата: Середа, 17/04/2013, 19:12 | Сообщение # 105 |
Гурман
Группа: файна газдиня
Сообщений: 138
Статус: Offline
| от знайшла в неті ,може комусь пригодиться
|
| |
| |
|
